Часто чуємо такі слова: “У мене гіперактивна дитина. Лікарю, які заспокійливі їй можна подавати?”
⠀
Науковці із Університету Центральної Флориди своїми дослідженнями довели, що надмірна рухливість допомагає таким дітям краще запам’ятовувати інформацію і вирішувати складні завдання.
⠀
Гіперактивність – це важливий компенсаторний механізм у дітей із дефіцитом уваги, що зумовлений уповільненою активністю розумових процесів. Підвищена рухливість стимулює мозкові процеси і допомагає таким діткам краще думати і запам’ятовувати. Тож пригнічувати мозкову діяльність у гіперактивних дітей седативними (тобто заспокійливими) ліками – докорінно невірна тактика.
⠀
Навпаки, якщо мова вже йде про більш складні випадки, що потребують медикаментозної терапії, такі діти мають отримувати психостимулятори. А найперша допомога – це психологічна корекція, так звана поведінкова терапія.
⠀
Американська Академія Педіатрії (ААР) рекомендує якомога раніше звертатись за допомогою до психолога, який навчить батьків приділяти позитивну увагу дитині, правильно встановлювати та тлумачити правила поведінки.
⠀
Батьки, що дотримуються такої стратегії, говорять про те, що їх діти вчаться контролювати свою поведінку, і це допомагає їм не тільки вдома, а й в школі, і в спілкуванні з іншими. Звичайно, що поведінкова терапія вимагає багато праці, часу і зусиль, але її переваги залишаються з дитиною на все життя.
⠀
Так що ж тепер, дозволяти дитині бігати по класу під час уроку? Ні, про таке мова не йде, але постійно робити зауваження і примушувати сидіти абсолютно покірно теж не варто, адже це зменшить концентрацію їх уваги.
⠀
На жаль, на сьогоднішній день гіперактивна поведінка дітей може стати справжнім викликом для батьків, і коли черга доходить до допомоги психолога, батьки вже зовсім знесилені. Центр з контролю та профілактики захворювань США (CDC) відмічає, що тільки 55% дітей із гіперактивністю отримують поведінкову терапію, перш ніж отримати медикаментозні препарати. Це дуже низький показник. І він в тому числі може бути пов’язаний із дефіцитом справжніх фахівців-психологів, які можуть кваліфіковано надавати допомогу таким дітям.